Провал у Німеччині на фоні нездійснених амбіцій щодо змін. 6 ключових висновків з поєдинку Гоффенгайм - Динамо.

Київське Динамо зазнало поразки від німецького Гоффенгайму в рамках другого туру групового етапу Ліги Європи. Колектив під керівництвом Олександра Шовковського знову не зміг відзначитися жодним голом у ворота суперника.

Чемпіон аналізує виступ столичного українського клубу, акцентуючи увагу на ключових моментах. Які аспекти слід врахувати та які висновки можна зробити з чергової невдачі на міжнародній сцені?

Обидва пропущені м'ячі "Динамо" стали наслідком подарованих шансів супротивнику, що виникли через недопрацювання або позиційну "необізнаність" деяких гравців київського клубу. Проте це зовсім не свідчить про те, що "Гоффенгайм" не заслужив свої голи або не зміг досягти успіху в атаках у наступних спробах. Однак на міжнародній арені "Динамо" продовжує надавати суперникам розкішні можливості, які значно ускладнюють і без того важке становище в матчах проти команд, що грають у більш конкурентному та швидкому темпі.

Отже, 2 з 3 забитих м'ячів у поєдинку з Лаціо та 2 з 2 голів у зустрічі з Гоффенгаймом виявилися наслідком безперервної хвилі помилок гравців Шовковського, які постійно змушені були грати в обороні.

Андрій Ярмоленко - ключовий ветеран "біло-синіх", чий досвід є справжнім скарбом, здатним надати підтримку не лише одному молодому гравцеві Динамо. Однак його роль віцекапітана виходить за межі простого навчання молоді чи виконання лідерських обов'язків у роздягальні.

Так, на старті сезону Ярмоленко не дає колишню ефективність, і, враховуючи вік футболіста, раніше чи пізніше такого сценарію очікувати було варто. Разом з тим, ексгравець Вест Гема все ще є тим орієнтиром у грі та прийнятті рішень на одному з країв атаки Динамо, який здатен робити різницю бодай у окремих епізодах. За один момент Ярмоленко може зробити те, чого від нього очікували більшу частину тайму, а то й гри. В матчі з Гоффенгаймом такого футболіста у складі Динамо за відсутності 34-річного хавбека очікувано не виявилося.

Микола Михайленко несподівано отримав можливість проявити свої здібності на міжнародній арені від тренерського штабу. Довіра до 23-річного півзахисника, який минулого сезону виступав за Олександрію, була зумовлена, принаймні, двома факторами. По-перше, виникла потреба додати ще одного гравця в центрі поля, що дозволило б Володимиру Бражку легше боротися з суперниками на ключовій ділянці поля. По-друге, це рішення було частково обумовлене наміром розкрити потенціал Миколи Шапаренка, про що ми ще поговоримо. Проте, обидва рішення не виправдали себе. Динамо отримало ще одного гравця, орієнтованого переважно на оборонні дії, що негативно вплинуло на атакуючу гру команди і призвело до певного дисбалансу.

Також Шовковський вкотре акцентував увагу на ситуації Олександра Андрієвського та Володимира Шепелєва. Обидва ці центральні півзахисники, які не змогли або не мали бажання (потрібне уточнити) змінити команду в міжсезоння, зараз знаходяться на периферії уваги тренерського штабу, і навряд чи їх становище зміниться до завершення сезону.

Микола Шапаренко починав кар'єру в ролі "десятки" не за номером на спині, а за ігровими функціями. Проте саме зміна позиції та завдань на полі на початках періоду Мірчі Луческу стала для Шапаренка реальним поштовхом у кар'єрі й ознаменувала вихід на новий якісний рівень. У грі з Гоффенгаймом Шовковський повернув підопічного до "витоків".

Динамо було позбавлене можливості залучення Віталія Буяльського, наявністю ж на полі Шапаренка й Олександра Піхальонка водночас тренерський штаб цього разу пожертвував, вирішивши, що такий вибір є недоцільним. Тож саме на Шапаренка був покладений увесь конструктив, плеймейкінг та креатив у центрі поля. Проте фактичне звільнення від левової частки чорнової роботи на користь Миколі не пішло. Шапаренко знову розчарував, чим підтвердив наші побоювання щодо кризи в грі хавбека, яка стає все більш тривалою.

Едуардо Герреро вже зіграв п'ять матчів за Динамо, і цього разу в єврокубках провів не менше шести хвилин на полі, зумівши зробити більш ніж двадцять обертів м'ячем. Проте, знову ж таки, він продемонстрував, що поки не відчуває себе впевнено у новій команді.

Наразі панамець опинився не в найвдаліший момент у ситуаціях, де необхідна його активна участь для покращення взаємодії з партнерами. Він не відчуває ритму атак команди. З німецьким клубом Едуардо мав би внести свіжість у гру біля воріт суперника та підвищити тиск на захисників. Проте до самого фінального свистка він лише шукав себе, сподіваючись знайти хоч якісь підказки на питання: "Що від мене очікують?".

Вже в наступному матчі суперником киян буде італійська Рома, і це той випадок, коли задовго до початку гри щодо шансів українського клубу домінують погані настрої. Втім, подальші шанси "динамівців" на виконання чи не найважливішого завдання першої частини сезону - виходу в раунд плейоф Ліги Європи - завданням, яке є нереалістичним, аж ніяк не виглядає.

Стикнувшись з реальністю, варто визнати, що здобути хоча б один бал у матчах проти ще одного римського клубу та іспанського Реал Сосьєдада буде надзвичайно складно. Проте, не слід забувати про результати першої частини виступів Динамо в Лізі Європи-2024/25, а також про інших суперників, з якими їм доведеться змагатися. У команді Шовковського попереду чекають суперники, які мають значно скромніші ресурси та можливості. Це угорський Ференцварош, чеська Вікторія, турецький Галатасарай та латвійський РФШ. Саме з цими командами Динамо повинно досягти позитивного результату, адже тут вже не просто бажано, а необхідно.