Історія дня: Візит Кличка до шпиталю в Гамбурзі разом із українськими військовими.

Десять років тому Володимир Кличко в п’ятому раунді у захоплюючому поєдинку здобув перемогу над болгарським боксером Кубратом Пулєвим, нокаутувавши його. Ця перемога дозволила українцю стати першим боксером, незалежно від вагової категорії, який 13 разів поспіль успішно захищав свої титули в об'єднувальних боях (IBF, WBO).

У Болгарії поєдинок в прямому ефірі зібрав 1,8 мільйона глядачів, ставши найпопулярнішою спортивною подією на національному телебаченні з 2007 року. Кубрат Пулєв отримав за свій виступ гонорар у розмірі 1,45 мільйона доларів, тоді як його український суперник заробив у чотири рази більше.

Для мене це був 14-й бій Володимира Кличка, на якому я працював. Але тоді мені запам'яталося не тільки спортивне шоу. Напередодні бою мені довелося супроводжувати Віталія Кличка до військового шпиталю Гамбургу, де в межах програми допомоги від уряду ФРН проходили реабілітацію поранені українські воїни. Дорогою до шпиталю мер Києва розпитував деталі про хлопців, до яких ми їхали.

Зустріч була ініційована українською діаспорою в Німеччині, яка активно допомагала пораненим співвітчизникам. Віталій приніс із собою подарунки для хлопців - набори червоної форми від Klitschko Team. Сергій мав більше удачі, оскільки його поранення дозволяло йому вільно пересуватися - він отримав ВІП-квиток на бій Кличко - Пулєв (після узгодження з лікарями). Коли я запропонував запросити кілька провідних українських телеканалів, які працювали в Гамбурзі, Віталій відмовився. Навіть фотографії з цієї події він не опублікував у соцмережах.

Під час зустрічі він поділився з хлопцями історією, якої я раніше не чув. Коли він зазнав травм і змушений був призупинити свою кар'єру професійного боксера. Не маю наміру вдаватися в подробиці цієї розповіді навіть зараз. Лише зазначу, що Віталій вразив мене своєю щирістю та людяністю.

Максим Розенко, володар титулу чемпіона.