Мбаппе як фактор кризи: як мадридський Реал переживає занепад.

Суть в тому, що, на мою думку, він не є класичним центральним нападником. Мбаппе не підходить на роль центрфорварда. Кожного разу, коли він виходив на поле за збірну в якості "дев'ятки", це не приносило бажаного результату. Це не його оптимальна позиція. Однак існує ще одна проблема: зліва грає хлопець, що нічим не поступається йому — Вінісіус. Це ускладнює ситуацію.

Карім Бензема вміє грати на позиції нападника Реалу і здатний досягати в цій ролі значних успіхів. Тому він може висловлювати свої думки щодо ситуації, що склалася в клубі, де він колись перетворився на футболіста високого рівня.

"...Я вважаю, що Вінісіуса не можна розташувати на позиції "дев'ятки" або ж праворуч. Чому? Адже в кожному поєдинку він вносить суттєві зміни на лівому фланзі. Анчелотті володіє глибоким розумінням ситуації, тому цікаво буде спостерігати за його рішеннями."

У чому полягає вирішення цієї проблеми? Мбаппе не є звичайною "дев'яткою". Я усвідомлюю, що до нього пред'являються великі вимоги. Тиск дійсно відчутний, і Реал - це не те ж саме, що Парі Сен-Жермен.

Порада для Кіліана? Не варто впадати у відчай, адже я сумніваюся, що позиція Вінісіуса зміниться – він наразі є найкращим гравцем у світі, і це факт, з яким потрібно змиритися. Мбаппе, у свою чергу, має усвідомити, що тепер він виконує роль «дев'ятки» і час від часу забувати про свою звичну позицію на лівому фланзі. Їм слід періодично змінюватися місцями з Вінісіусом.

На емоційному рівні перший сезон дійсно дався мені нелегко. Але це зовсім інша історія: мені було лише 21 рік, тоді як Кіліану вже 25. Він усвідомлює, який великий тягар несе гра в Реалі. Якщо ти не відзначаєшся голами у двох-трьох матчах поспіль, це може стати серйозною проблемою. Навіть якщо ти здобудеш "Золотий м'яч" чи інші нагороди, відсутність голів протягом трьох матчів призведе до нових труднощів.

Йому потрібно знайти спосіб жити з цим. Кіліану потрібно адаптуватися до цього тиску, усвідомлюючи, що кожна гра – це новий етап, і він зобов'язаний забивати. Адже його привезли саме для цього – щоб приносити голи. Лише з цією метою. Але у нього є необхідний рівень і все, що потрібно для успіху. Тиск, який існує в Реалі, вражаючий і надзвичайно потужний.

Таким чином, Бензема висловив свою точку зору щодо ігрових викликів, з якими стикається Кіліан Мбаппе в мадридському клубі. Навряд чи хтось може зрозуміти футбол краще за людину, яка була створена для цієї гри. Проте цікаво, що Карім зовсім не сприймає Мбаппе як "дев'ятку", хоча саме на цій позиції Кіліан виступав протягом останніх двох років і досягав значних успіхів у забиванні голів.

Якщо ж казати про погляд з іншого боку, то я бачу в Мбаппе людину, яка може стати аналогом Бензема для Реала, однак пересиділа у зоні комфорту. "Вершкові" хотіли підписати його у 2021 році, та тоді ПСЖ просто не відповів на пропозицію. Потім Реал намагався забрати його в 2022-му - не вийшло. Виглядає так, що це був останній момент, який можна було назвати ідеальним для переїзду Мбаппе в Мадрид з точки зору самого футболіста.

Йому було близько 22-23 років, і кожен його дотик до м'яча несе в собі елемент небезпеки. Але ситуація незабаром змінилася на гірше. Ліга 1 стала для нього своєрідним дитячим майданчиком, де рівень інших гравців був помітно нижчим. Безумовно, якщо занадто довго залишатися в такому комфортному середовищі, можна не лише не прогресувати, але й почати стагнувати. Саме з цим зіткнувся Мбаппе, адже в умовах постійного комфорту він перестав бігати без м'яча, уникати єдиноборств і, зрештою, втратити можливість розвиватися.

Перехід до Реалу виявився для нього не лише новим етапом кар'єри, але й справжнім випробуванням, адже тут він зіткнувся з гравцями, які не лише мають подібні, а навіть вищі навички та глибше розуміння гри. Це стало неприємним шоком для його звичного комфорту. Ла Ліга, зі своїм значно складнішим рівнем конкуренції порівняно з французькими клубами, тільки ускладнила ситуацію. У перші місяці ми спостерігаємо не блискучого Мбаппе, якого ми знали з фіналів світових чемпіонатів, а гравця, який не може контролювати м'яч, реалізовувати виходи один на один, точно передавати м’яч та обігрувати суперників. Хоча такі моменти не є постійними, вони складають значну частину його виступів. До того ж, ми бачимо, що Мбаппе зовсім не проявляє активності без м'яча — його показники одні з найнижчих серед провідних ліг Європи. Лише 8 кілометрів за матч — це фактично ганьба для сучасного футболіста.

Стагнація Мбаппе в зоні комфорту призвела до того, що один з найкращих бомбардирів, яких бачив світ, має одну з найгірших цифр з реалізації моментів у Старому Світі. Кіліану створюють дійсно багато моментів, однак реальний вихлоп з цього майже відсутній. Без пенальті, право на виконання яких новому зірковому партнеру віддавав Вінісіус - цифри є зовсім жалюгідними. Та не будьмо голослівними:

Ці показники не викликали б здивування чи шоку, якби мова йшла про Альваро Морату, або умовного Ромелу Лукаку найгірших зразків. Та мова про людину, яка до переїзду в Іспанію мала темп одного з найкращих бомбардирів у історії та елітну реалізацію. Тільки за минулий сезон, де він з ігрової точки зору не був у космосі, Мбаппе мав 53 голи та 16 асистів у складі ПСЖ та збірної Франції. Контраст неймовірний.

Справжня ситуація насправді є значно гіршою. Це вже неможливо приховати — мадридський Реал переживає справжню кризу. Погане становище команди має ігровий характер і не пов'язане з кадровими питаннями, інфраструктурою чи фінансами, але це не робить його менш очевидним. Навпаки, контраст ще більше підкреслюється. Поки Барселона вражає яскравими виступами та добивається відмінних результатів на полі, ніхто не підозрює, що у "кулес" існують серйозні проблеми в інших сферах.

За весь минулий сезон "вершкові" програли усього два рази - Атлетико на виїзді у Ла Лізі та в Кубку Короля. Це була космічна стабільність на фоні неймовірних кадрових втрат у вимірі виступів без Тібо Куртуа, Едера Мілітао і Давида Алаби, а також цілого ряду важливих гравців через дрібніші травми. Та це не завадило мадридцям провести, ймовірно, свій найкращий сезон в історії.

У цій кампанії все виглядає зовсім інакше. Хоча команда знову стикається з численними травмами, вона не справляється з труднощами, покладаючись на внутрішні ресурси та рішення тренера. Навпаки, ситуація виглядає гірше. На початок листопада Реал зазнав трьох поразок, з яких дві сталися на домашньому стадіоні – востаннє команда програвала вдома ще навесні 2023 року. Ще гірше за ці невдачі виглядає гра команди та реакція Карло Анчелотті на виникаючі проблеми.

У Реала явно виникають труднощі з реалізацією високого пресингу — постійні розриви між лініями та провали в обороні стають помітними. Здається, що команда "інфікована" нерозумінням вимог тренера, хоча сам Карлетто ніколи не був відомий своєю прихильністю до такого стилю гри. Проте з початку сезону він наполегливо дотримується цієї тактики, ігноруючи очевидні проблеми, які вона викликає, включаючи фактор Мбаппе, чия гра без м'яча залишає бажати кращого. Як наслідок, розташування гравців на полі виглядає розтягнутим по вертикалі, а хавбеки змушені безцільно переміщатися з одного боку на інший.

Анчелотті вражає незвичними змінами в складі та свіжими кадровими рішеннями. Він продовжує вперто надавати перевагу виходу Ферлана Менді в стартовому складі, незважаючи на численні провали, через що знову доводиться випускати на поле Франа Гарсія. На наступному матчі ситуація повторюється. Італійський тренер, здається, забув про наявність Арди Гюлера та Ендріка, які за останні п’ять поєдинків разом провели лише близько п’яти хвилин на полі, причому бразилець навіть не отримав жодної хвилини. Незважаючи на те, що обидва є справжніми талантами світового рівня та важливими активами для клубу, чомусь Тато Карло довіряє їм менше, ніж Дані Себальйосу.

Вражаючою виявилася ситуація в обороні команди. Під час поєдинку проти Алавеса (3:2) мадридці мали комфортну перевагу в три м'ячі (3:0), і тренер Анчелотті вирішив дати відпочинок основним захисникам. Проте, замість того, щоб випустити на поле молодого таланта академії Хакобо Рамона, він віддав перевагу Хесусу Вальєхо, на якого, здається, навіть найбільш оптимістичні прихильники команди не покладають великих сподівань. В результаті, мадридці швидко пропустили два голи, і Рамон так і не отримав можливості вийти на поле, залишившись без жодної хвилини гри.

Ситуація з Джудом Беллінгемом стала окремою темою для обговорення. Здавалося б, ми говоримо про одного з найперспективніших півзахисників свого покоління, який має всі шанси досягти неймовірних висот у футболі. Англієць провів чудовий перший сезон, і це, безсумнівно, стало можливим завдяки Анчелотті. Але що ми спостерігаємо зараз? Джуд то грає на правому фланзі, де його активність за тепловою картою порівнянна з правим захисником, то з'являється на лівому фланзі, іноді його позиція опускається до центральної, але на дуже низькому рівні, навіть у правій частині атаки. Беллінгем активно діє практично в усіх зонах, окрім тієї, де він демонстрував свій найкращий футбол у "Реалі". Сам Джуд виглядає явно незадоволеним, що видно за його емоціями на полі. Він прагне бути корисним і виділятися, але замість цього змушений виконувати незрозумілі для нього завдання, які майже не впливають на гру, і виконувати їх у "незнайомих" для нього зонах.

Ставлення і довіра Карлетто до тих, хто має привести Реал до успіху, викликає питання, особливо на тлі дійсно невиразної гри та результатів, які в листопаді почали падати, мов картковий будиночок. Перш за все, це стосується тренерського штабу. У засобах масової інформації активно обговорюються різноманітні чутки: від ймовірних проблем з Антоніо Пінтусом (тренером з фізичної підготовки), який, за словами критиків, не забезпечує належний рівень фізичної підготовки гравців, до сумнівів у керівництві щодо того, чи зможе італійський спеціаліст залишитися до кінця сезону.

Анчелотті безсумнівно заслуговує на звання найкращого тренера в історії найтитулованішого футбольного клубу. Він здобув три Ліги чемпіонів, а його Реал став справжнім втіленням казкової команди, поєднуючи в собі сувору прагматичність і нотки індивідуального генія. Під його керівництвом "вершкові" радували вболівальників неймовірними моментами, такими як матчі в Лісабоні та Мюнхені-2014, а також захоплюючими виступами в плей-оф ЛЧ-2022. Але, як відомо, будь-яка історія має свій фінал, і сьогодні все більше ознак вказують на те, що завершення цієї епопеї вже близько.

Якщо говорити про особисту думку, то цього дуже не хотілося б. Для автора цього матеріалу Анчелотті є, можливо, найулюбленішим тренером. Проте на такому рівні й у такому клубі відпускати проблеми у вільне падіння недопустимо. Як пишуть в Іспанії: "Від Карло вимагають термінових змін і покращень, екстрених". Інакше поразки знищать всі твої задуми. Коли в тебе під рукою найкращий склад світу, потенціал якого ти не можеш розкрити навіть на умовні 50%, чекай неприємних наслідків.